Припої і флюси

Припій — метал або сплав, який застосовується при паянні для з'єднання заготовок і має температуру плавлення нижче, ніж з'єднуються метали. Застосовують сплави на основі олова, свинцю, кадмію, міді, нікелю та ін

Пайку осуществляют или с целью создания механически прочного (иногда герметичного) шва, или для получения электрического контакта с малым переходным сопротивлением. При пайке места соединения и припой нагревают. Так как припой имеет температуру плавления значительно ниже, чем соединяемый металл (или металлы), то он плавится, в то время как основной металл остаётся твёрдым. На границе соприкосновения расплавленного припоя и твёрдого металла происходят различные физико-химические процессы. Припой смачивает металл, растекается по нему и заполняет зазоры между соединяемыми деталями. При цьому компоненти припою дифундують в основний метал, основний метал розчиняється в припої, в результаті чого утворюється проміжна верства, яка після застигання з'єднує деталі в одне ціле.

Вибирають припой з урахуванням фізико-хімічних властивостей металів, що з'єднуються, необхідної механічної міцності спаю, його корозійної стійкості і вартості. При пайку струмоведучих частин необхідно враховувати питому провідність припою.